Для мене це як мрія. Далека і недосяжна... Яка введе крізь життя і надає снаги боротися з ним. Проте здійснитися вона не може... Це неначе бути закоханою в кунозірку. Ти знаєш, що ви ніколи не будете разом, але щоранку ти дивишся на постер на стіні, бачиш голівудську посмішку... І знаходиш в собі силу іти далі...
Господи, невже я кохаю???